Україна відродилася тоді, відродиться і зараз!
Щороку 28 жовтня відзначається день звільнення України від нацистських окупантів. Деокупація українських земель під час Другої світової війни відбувалась протягом січня 1943 - жовтня 1944 років. 28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на сучасний західний кордон України, напередодні звільнивши Ужгород.
То фашисти чи нацисти?
Німецько-радянська війна розпочалася 22 червня 1941 року.
Того ж дня нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у повідомленні на радянському радіо вперше заявив, що Третій Рейх (Німеччина за часів Адольфа Гітлера) – це фашистська держава.
Насправді ж тогочасна Німеччина мала більше спільного з Радянським Союзом, аніж з фашистською ідеологією.
Попри чудові міжнародні відносини між Рейхом та СРСР у 1930-х роках, вже на початку розгортання Другої світової війни стало зрозуміло, що конфлікт між двома тоталітарними державами неминучий.
Оскільки з ворогом не хотілося мати нічого спільного, в радянській пресі починає з’являтися термін “фашистська Німеччина”.
На думку дослідників, це легко пояснити. Радянська ідеологія передбачала побудову соціалізму, а німецька провладна партія Адольфа Гітлера була націонал-соціалістичною.
Вождь Сталін хотів уникнути будь-яких асоціацій з фюрером Гітлером, цим самим одноосібно звинувативши Німеччину у розгортанні війни в Європі.
Єдиною у світі державою з фашистським устроєм залишалася Італія: випадки участі у війні на території України італійських військ одиничні.
Таким чином, попри радянську пропаганду, війська Німеччини варто називати нацистськими.
Війна в цифрах
Вважається, що втрати України в роки нацистської окупації становлять 5,2 млн осіб.
З них 3 млн – мирне населення, з яких 1 млн – особи єврейської національності. Решту втрат – 2,2 млн – пов’язують з катастрофічним зростанням рівня смертності.
За даними демографів, довоєнна чисельність населення в Україні відновилася лише через 13 років, у 1959 році.
Для підбиття висновків щодо втрат України у Другій світовій війні необхідно врахувати низку факторів.
Згідно з традицією, цивільні та військові втрати завжди підраховувалися окремо, але тут і починаються труднощі.
По-перше, українці брали участь не лише у радянських битвах. Відомо про десятки тисяч українців у лавах військ США, Великої Британії, Польщі та Фінляндії, однак ведення статистики втрат у кожній країні відрізнялося.
По-друге, в СРСР не стежили за цивільними втратами під час війни, а після завершення бойових дій приблизні статистичні дані не до кінця відображали реальну картину. До війни чимало областей сучасної України пережили Голодомор та репресії 1937 року, і дані про мільйони загиблих приховувалися.
Пам’ятаємо
Щороку 28 жовтня в українських містах проходять масові заходи з вшанування усіх тих, хто визволяв Україну від німецьких окупантів.
Сотні громадян приходять із квітами до могил Невідомого солдата та до інших меморіалів, щоби згадати та ще раз усвідомити їхню роль в українській історії.
На момент початку Другої світової українські землі входили до складу одразу чотирьох держав, і саме це стало головною причиною того, що зараз українці можуть вшановувати різних героїв війни.
Важливо усвідомлювати, що вигнання нацистів з України – це спільна перемога українців і з лав Червоної армії, і з лав визвольного руху, навіть попри їхню боротьбу між собою.
Безсумнівними героями є ті, хто до останнього боронив рідні землі та не боявся дати відсіч ворогу. Ми маємо пам’ятати усіх.
Дякуємо тим, хто в тилу самовідданою працею наближав розгром ворога та допомагав піднімати Україну з руїн. Згадуємо всіх, чиє життя забрала та страшна війна, яка тривала довгих 22 місяці. І саме переможна битва за Україну стала вирішальною у розгромі військ гітлерівської Німеччини і її союзників.
Ця жахлива сторінка історії України ніколи не зітреться з пам’яті українського народу. Сьогодні в Удачненській селищній раді було проведено покладання квітів до пам'ятників та ушановано загиблих, у боротьбі із загарбниками, хвилиною мовчання.
Гірко визнавати, але українцям знову довелося стати на захист України, її свободи та територіальної цілісності від посягань сусідньої держави.
Сучасні захисники України виявились гідними слави своїх дідів і прадідів, а тому сьогодні ми пишаємось героїзмом, силою духу та мужністю наших героїв і твердо віримо у нашу перемогу. Прийде час і ми також щорічно відзначатимемо день визволення України від рашистів!
Слава всім, хто боровся з нацизмом у роки Другої світової війни! Слава всім, хто б’ється за Україну сьогодні!
Слава нашому народу, який увійде в історію!
Україна відродилася тоді, відродиться і зараз! Слава Україні!